Книжковий релакс

 Святкова вітальня "Щедрий вечір, добрий вечір".

Через тиждень по Різдві, 31 грудня, або 13 січня за новим стилем, відзначали українці Новий рік - Щедрий вечір (свято преподобної Меланії, або Меланки). Вважалося, що Меланка-Вода приходить на Щедрий вечір разом із Василем-Місяцем сповістити господарів про наступні торжества та справити гостини.

У цей день, за традицією, хлопці й дівчата знову ходили від хати до хати, щедруючи - бажаючи господарям щедрого вечора, доброго здоров’я та добробуту у новому році. Щедрування супроводжувалось магічними діями, музикою, танцями, пантомімою, обрядовими іграми з масками. Величальних обрядових новорічних пісень — щедрівок, співали окремо господарю, господині, хлопцю, дівчині, усій родині. Були щедрівки дитячі, жартівливі, пародійні. Щедрували також групами: «Меланка», «Василь» та «Ряджені».

Як і колядки, щедрівки беруть свій початок дуже давно, містять у собі біблійні сюжети та оспівують господаря і всю його родину. Та, на відміну від колядок, у щедрівках можемо побачити ластівок, жито, посіви – символи того, як Новий Рік зустрічається з весною. Адже, у цей час, коли закінчується зимове сонцестояння, народжується Молоде Сонце і день стає довшим.

   Як і колядки, щедрівки беруть свій початок дуже давно, містять у собі біблійні сюжети та оспівують господаря і всю його родину. Та, на відміну від колядок, у щедрівках зустрічаються птахи, жито, посіви — символи того, як Новий рік зустрічається з весною.

    Адже до 15 століття Новий рік на Русі святкувався в березні, і щедрівки виконували функції веснянок, тобто, розпочинали весняний цикл, тому в них і залишилися згадки про ластівок, зозуль, побажання хорошого врожаю та щедрого року.

·         Давні слов’яни пов’язували свій календарний рік з працею на землі, тому починався він навесні, адже саме тоді люди виходили в поле на роботи.

    Історично щедрування незначною мірою відчуло на собі вплив християнської церкви. Адже на відміну від Різдва і Хрещення, Щедрий вечір не мав важливого значення в релігійному календарі. Тому в щедрівках майже непомітно церковних мотивів. А от в колядках часто прославляли Христа.

    Крім того, на відміну від колядок, щедрівки, мають таку особливість — традиційний приспів: «Щедрий вечір, добрий вечір, добрим людям на здоров’я».

 

 Виставка -  персоналія "Джек Лондон : велич таланту й парадокси долі".

12 січня 2021 р. виповнюється 145 років від дня народження відомого американського письменника, популярного автора пригодницьких романів Джека Лондона. За 17 років своєї літературної діяльності він створив 20 романів, 3 п'єси і понад 200 оповідань. Його твори розповідають про щиру дружбу між тваринами і людьми, тягу до пригод і, звичайно ж, кохання. У своїх кращих книгах - «Мартін Іден», «Серця трьох», «Морський вовк», «Біле Ікло», «Поклик предків» - письменник зумів заглянути в глибину людської душі, показати людину в її величі і в її слабкості. Простота і ємність викладу, динамічність дії, природність діалогу завжди були сильними сторонами його обдарування.

Пропонуємо цікаві факти з життя знаменитого письменника.

 

Його справжнє ім'я - Джон Гріффіт Чейні. Мати майбутнього письменника викладала музику і пристрасно захоплювалася спіритизмом. Батька зовсім не радувала поява майбутньої  дитини. Він навіть довів вагітну жінку до нервового зриву і спроби застрелитися. Ще до народження дитини він покинув сім'ю і ніяких зв'язків зі своїм сином не підтримував.

Через рік після народження сина мати вийшла заміж за Джона Лондона - ветерана Громадянської війни, в якого вже були дві дочки. Хлопчика стали звати Джоном Лондоном, а в сімейному колі  - Джеком. Сім'я бідувала і часто кочувала з одного місця на інше: діти часто міняли школи і втрачали друзів. Можливо, саме тому вони згуртувалися і зберегли близькі стосунки все життя.

Постійна потреба в грошах примусила Джека почати працювати з ранніх років. Ще навчаючись у школі, він вранці і ввечері розносив газети, а по вихідних прибирав у парку пивні павільйони. Йому довелося кинути навчання в 14-річному віці і піти на консервну фабрику робітником. Через якийсь час він придбав стару шхуну, на якій нелегально почав ловити устриць в бухті Сан-Франциско. Пізніше він знайшов роботу в рибальському патрулі.

Майбутній письменник брав участь у поході безробітних до Вашингтону, був заарештований за бродяжництво, після чого місяць просидів у в'язниці. Під час поневірянь по дорогах він прийшов до висновку, що фізична праця не може забезпечити людині гідного існування, що цінується тільки праця інтелектуальна. У цей час у нього виникає бажання стати письменником. Самостійно підготувавшись, Джек успішно склав іспити до Каліфорнійського університету і провчився три семестри. Але через відсутність коштів змушений був кинути навчання.

Навесні 1897 р.  Джек Лондон піддався «золотій лихоманці» і поїхав на Аляску, де під час зимівлі захворів цингою. Через рік повернувся до Сан-Франциско, випробувавши на собі всі принади північної зими. Замість золота доля підказала письменнику сюжети для його майбутніх книг.

Серйозно займатися літературою він став у віці 23-х років: перші північні розповіді були опубліковані у 1899 р., а вже через рік була видана його перша книга - збірка оповідань «Син вовка».

Працездатність Джека Лондона була неймовірною: 15-17 годин літературної праці щодня! Тому й написано ним за свою не таку вже довгу письменницьку кар'єру майже 40 книг.

У 1900 р. письменник одружився на колишній нареченій свого загиблого друга. У них народилися дві дочки. Але вже через 2 роки Джек покохав іншу дівчину - Чарміан Кіттердж, яка змогла відбити його у першої дружини. Друге весілля письменника відбулася  у 1905 р.

За одну книгу Лондону платили гонорар до 50 тис. доларів, але грошей йому не вистачало постійно. Кажуть, що він став першим американським письменником, що заробив мільйон доларів. Але щастя через гроші до нього не прийшло. Настала настільки сильна криза, що Лондон став відчувати відразу до письменництва.

Останні роки письменника пройшли в глибокій творчій кризі. Підступила хвороба нирок, що супроводжувалася сильними болями, від них він рятувався морфієм. У ніч на 22 листопада 1916 р. трапився особливо сильний напад. Швидше за все, Лондон не розрахував дозу. Коли вранці 40-річного письменника знайшли, він вже вмирав ... Деякі дослідники вважають, що це передозування морфієм зовсім не було випадковим.

«Я зберігаю віру, благородство і велич людини, - писав Джек Лондон у статті «Що значить для мене життя». - Я вірю, що чистота і безкорисливість духу переможе пануючу нині всепоглинаючу жадібність». Твори Джека Лондона, стверджуючи цю віру, продовжують своє життя й сьогодні.

 Виставка - пам'ять "В.Симоненко - світлий талант, трагічна доля".

Василь Симоненко - поет-шестидесятник, який загинув від побиття у МВС

Симоненко Василь Андрійович народився 8 січня 1935 на Полтавщині. Український поет, журналіст-дисидент, помер у віці 28 років 13 грудня 1963 року в Черкасах після побиття співробітниками міліції. Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка.

Подвиг Василя Симоненка.

Літературні критики називають Василя Симоненка "поетом без каменю за душею". Україну Симоненко любив так само безоглядно, як і власну матір, яка для поета значила дуже багато. Синівську любов до Батьківщини виявляв поет відкрито, кажучи, що Батьківщина у нього одна, і в той час, коли він спілкується з Україною, повинні мовчати "усі Америки і Росії". Згідно думці деяких сучасників, саме за ці слова Країна Рад запалала ненавистю до Симоненка.

У пам'яті українців Симоненко залишається вічно молодим класиком, який закликав кожного цінувати власну унікальність і людську сутність. Звертають увагу літературознавці на те, що в тонкій сатирі Симоненка проявлялося його зневажливе ставлення до тих, хто не ніс у собі, як сам поет, любов до своєї землі, до України.

Вірші Василя Симоненка

Для української нації поет є одним з борців за культурний і національний суверенітет. Він повторював, що Україна - єдина у своєму роді, її треба берегти і любити.

На когорту шестидесятників покладалася воістину глобального масштабу місія - вони намагалися відродити у людях віру в людство, пояснити велику суть кожної людини, наявність в кожному з нас цілого Всесвіту. Симоненко за неповні 29 років з поставленим завданням впорався, без перебільшення, на "відмінно".

 

 Виставка - духовності "Мелодії Різдва"

Свято Різдва в Україні відзначають 7 січня — православні, греко-католики та деякі інші християни східного обряду за застарілим юліанським календарем, а 25 грудня — сповідники західного обряду (римо-католики) та протестантських церков за григоріанським календарем і східного обряду за новоюліанським календарем.

Початок святкового часу — здобування нового вогню, який запалюють на припічку 12-ма полінами, що їх заготовляли 12 днів, для 12 різних страв, які приготують на Святу вечерю. А започатковує Різдвяні свята дідух — символ-знак, який вносять до хати на Святий вечір,^[7] що є сигналом про початок святвечірньої обрядовості. Саме внесення дідуха до хати — суцільне розвинене обрядове дійство, позначене рядом театральних елементів.

Свята вечеря — центральна традиція у святвечір. Цього дня господині зазвичай готують дванадцять пісних страв, головною з яких є кутя. Традиційно в цей день не їли до сходу першої вечірньої зірки (Вифлеємської зірки, яка символізує появу на світ Ісуса), дітей трохи годували в обід. А ввечері всі члени родини у святковому одязі збиралися за столом зі стравами.^[8]

За традицією під час Святої вечері на покутті стоїть дідух — останній обжинковий сніп, у склад якого входять: овес, жито, пшениця, льон. Дідух перебуває у хаті протягом тижня: його присутність приносить в родину гарний настрій, затишок і святковість.

Свята вечеря розпочинається молитвою. На столі запалюють різдвяну свічку — пам'ять про душі предків. За святковий стіл засідає вся сім'я, у тому числі немовлята.^[9] Господар благословить вечерю:

«Дай, Боже, дочекати всім у здоров’ї до другого року»

пробує кутю, хрестить і підкидає до стелі. Якщо прилипає хоч трішки — на врожайний рік. Якщо в хаті хтось помер, то і для нього кладуть ложку.

Спочатку їдять кутю, а потім решту страв (у деяких регіонах кутею завершують святу вечерю). По вечері колядують.^[9]

На Різдво Христове люди йдуть на святкове богослужіння до церкви. Зазвичай літургія починається вночі.

Різдвяні колядницькі ватаги споряджали переважно хлопці. Вони заздалегідь вибирали ватага, себто керівника, «міхоношу», «козу», «пастуха з пугою» тощо. «Козу» зодягали у вивернутий вовною назовні кожух, прилаштовували солом'яні роги, хвіст і дзвіночок на шию; в інших регіонах були свої відмінності, зокрема ватагу супроводжували «циган», «лікар», «жид», «смерть з косою» тощо. Проте обов'язковим атрибутом мала бути рухома зірка, яку постійно носив ватаг («Береза»).

Заходячи на подвір'я, колядники просили дозволу і, коли господар згоджувався, починали виставу з віншувальних пісень-колядок та жартівливих сценок. У поетичних текстах оспівувались господар, господиня та їхні діти, зичили їм щастя і здоров'я, а в господарстві, щоб були статки і щедрий приплід. Якщо в родині були діти, які довго не говорили, то їм давали напитися води з ритуального дзвіночка. Це мало допомогти «оживити дзвінкий голос». Жінки, аби в них росли великі коноплі, ненароком обливали «міхоношу» водою. Якщо в оселі була дівчина, то вона обдаровувала кожного колядника яблуками та горіхами.

 Святкова хвилина "Новий рік кроркує по планеті..."

2021 рік буде роком Білого Металевого Бика. Китайці вірять, що тварина передає свої відмітні ознаки року, в який вона править. Знак гороскопу Бик володіє такими якостями, як рішучість, твердість, традиційність і працьовитість. Стихія Металу наділяє його залізною волею, а білий колір - упевненістю в собі.

Наступний рік обіцяє бути спокійним, він пройде в роботі над собою. Бик любить чесних, відповідальність і працьовитих людей. Це впевнений в собі і спокійний знак, він не любить активність і зміни.

Перша половина року буде продуктивною, в цей час рекомендується приділити увагу своїй кар'єрі. У другій половині 2021 року займіться своїм здоров'ям і бережіть нерви - це час стресів.

 Книжково-ілюстративна виставка "Об'єктивність і точність - запорука віри в міфи і казки Джозефа Редьярда Кіплінга" (155 років від дня народженя)

ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО РЕДЬЯРДА КІПЛІНҐА ТА ЙОГО ТВОРИ

Редьярд Кіплінґ був першим у світі англійцем, який отримав Нобелівську премію в галузі літератури в 1907 році. До речі, автор став і наймолодшим з удостоєних цієї премії. Його рекорд досі не побитий: Кіплінґу в момент нагородження було 42 роки.

Син Кіплінґа – Джон – загинув в бою на початку Першої світової війни. Після смерті сина письменник жив настільки усамітнено, що одного разу один із журналів оголосив про його смерть.

«Тільки що дізнався, що я мертвий, – написав у відповідь Кіплінґ – Будь ласка, не забудьте видалити мене зі списку ваших передплатників».

Письменник міг писати лише чорним чорнилом. З цього приводу є кілька думок. Хтось вважає, що тільки чорнило, виготовлені з чорного вулканічного скла, могли надихнути Кіплінґа на роботу. Хтось припускав, що крім чорного чорнила письменник не міг нічого розгледіти на папері через поганий зір.

В оригінальному творі «Книга Джунглів», Багіра – це персонаж чоловічої статі, а перекладачі змінили Багіру швидше за все, тому, що слово «пантера» – жіночого роду.

 

 Біблійна година "Миколаю, Миколаю, як на тебе я чекаю".

День Святого Миколая – одне з найрадісніших і найочікуваніших свят року.
Святий Миколай – чудотворець, благодійник, чарівник. У ніч на 19 грудня, в день його пам'яті, він розносить подарунки дітям, вітає із зимою, благословляє на добрі справи.

Микола жив у місті Патара, у Малій Азії. Народився він в 280 році в родині багатих і благочестивих батьків Феофана і Нонни. Дядько Миколи був єпископом патарським. Юнак зростала в любові і добрі, але його глибоко засмучувала навколишня бідність і убогість городян. Він, як міг, допомагав бідним сім'ям, дітям-сиротам. Щоб не принижувати людей милостинею, він ночами розносив їжу, одяг, ласощі і клав на порозі бідних будинків. Згодом люди дізналися про благодійника і вже відкрито йшли до нього зі своїми бідами і проблемами.

Ще в юному віці він став батьком для сиріт, милостивим подавцем для бідних, в біді – помічником, в горі – утішником. Микола залишив світське життя і віддався службі Господу. Продав після смерті батьків все добро, гроші роздав убогим і жебракам, а сам відправився паломником в Палестину. Повернувшись, став священиком в місті Міри, а згодом – єпископом.

Святий Миколай – образ, який асоціюється з високими людськими моральними цінностями, глибокою вірою в Бога і праведність існування на землі. Не гроші, а любов, порядність, доброчесність і благородство правлять світом. І один раз на рік, в чарівну грудневу ніч, у всіх у нас є можливість бути благодійниками заради власного задоволення і Божої милості. Завдяки доброму імені Святого Миколая кожен з нас може зробити щасливими стільки діток, позбавлених батьківської ласки. Та й до своїх дітей є можливість в цей день прийти з казкою і відзначити гарне навчання і слухняність.

 

Бібліографічний огляд "Закони держави - твої закони".

У 1948 році Генеральною Асамблеєю ООН  проголошено  Загальну декларацію прав людини.

Права людини в сучасному світі – це не просто актуальна тема для дискусій, це проблема, вирішення якої стоїть у центрі практичної діяльності міжнародного співтовариства. Людина, громадянин, індивід – має бути найважливішою цінністю будь-якого суспільства. Лише за такою формулою можливе його (суспільства) подальше процвітання та безтурботне співіснування із навколишнім світом. Права людини є загальними, невід'ємними, неподільними. Вони повинні бути гарантовані кожному незалежно від національної приналежності, релігії, статі, віку, здібностей. Закони правової держави повинні гарантувати громадянам ці невід'ємні права, які належать їм від народження. Права ці однакові для всіх і кожен громадянин повинен знати про свої права і вміти їх відстоювати.

 Патріотична година "Я хочу жити без війни в єдиній вільній Україні"

 Діалогове спілкування "Волонтери - воїни добра"

Хто такі волонтери?

Волонтер, або  доброволець, — це людина, яка за власним бажанням готова витратити свої сили, час і талант на користь суспільству або конкретній людині, не чекаючи винагороди. Сьогодні волонтерська діяльність знаходить все більше своїх прихильників. Сфери діяльності, в яких можна побачити безоплатну роботу добровольців, воістину численні і різноманітні: від допомоги тваринам і благоустрою території до просвітницьких бесід, благодійних концертів і екологічних акцій або участі в ліквідації наслідків стихійних лих. Приємно усвідомлювати, що наше суспільство ще зберігає в собі потенціал до добрих справ, спрямованим на творення.

Волонтер — на наш погляд — це, перш за все, співтворчість в загальній симфонії світу, це можливість займатися цікавою справою і отримувати досвід, це реалізація себе і можливість бути багатим. Адже, як сказав один мудрець, багатий — це не той, хто має багато грошей, а той — хто може чимось поділитися. Не важливо чим — навіть посмішкою або словом розуміння — і вже однією печаллю на землі стане менше.

Волонтер — це можливість забути про свої проблеми, і в той же час стати для когось потрібним. Волонтерський рух дозволяє реалізувати потребу в спілкуванні, знайти нові зв’язки, відчути свою корисність.

Хоча волонтер працює не заради грошей, він може отримувати будь-які матеріальні вигоди в тій чи іншій формі. Займаючись добровольчої діяльністю, люди можуть подорожувати за рахунок організації, отримувати цікаві книги і фільми, Інтернет-ресурс тощо…
Часто саме в волонтерському русі виявляються деякі здібності, наприклад, керівні або організаторські. Можна проявити себе в різних видах діяльності незалежно від віку або від уже наявної професії — журналістика, викладання, менеджмент або дизайн.

Для кожного в цьому слові свій сенс, але безсумнівно, що якщо робити добру справу від чистого серця, воно до тебе повернеться — це підтверджений багаторічний досвід.

Приходячи на вакансію волонтера, особливо не потрібно хвилюватися, що немає якихось знань або умінь. Зате під час діяльності ти отримуєш безцінний досвід, який може стати в нагоді тобі в роботі і в спілкуванні з людьми. Потрібно всього лише трохи — знайти вільний час у своєму графіку, діяльність, яка до душі, і відправлятися в незвіданий світ.

 Міжнародний день волонтерів

Усвідомлюючи величезну роль волонтерства, Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй в 1985 році запропонувала щорічно 5 грудня відзначати Міжнародний день волонтерів. ООН постійно закликає держави вживати заходів з метою підвищення обізнаності про важливий внесок служби добровольців, тим самим спонукаючи приєднуватися до волонтерської діяльності.

Волонтерська діяльність в різних країнах світу (За даними інтернету)

В Америці близько 60% жінок і 50% чоловіків займаються добровільної діяльністю, присвячуючи їй приблизно по 3,5 години в тиждень. У 2004 році, згідно з укладеними договорами 48,8% дорослого населення США присвячували добровільного праці в середньому 4,2 години на тиждень (крім своєї основної роботи).
Найчастіше вони працюють в сфері обслуговування, госпіталях, релігійних організаціях, навчальних закладах, НКО. Неможливо перелічити весь перелік корисних справ, які реалізують добровольці: навчають англійської мови іммігрантів, організовують різні гуртки, студії для дітей і т.д. Особливу популярність останнім часом набуло «віртуальне» волонтерство: створення та підтримка веб-сайтів, проведення он-лайн досліджень, надання технічної допомоги некомерційним організаціям.
Волонтери в США — люди різного віку і професій з різних сфер і шарів суспільства. У деяких сім’ях складаються цілі династії добровольців. Більшість опитаних волонтерів в США на питання, чому вони займаються волонтерством, відповідали, що це вносить різноманітність в їх життя, приносить задоволення. У США, як і в деяких інших країнах, робота в якості волонтера враховується при визначенні трудового стажу так само, як і оплачувана праця.
У Канаді в добровольчої діяльності зайнято близько третини жителів (27%), які присвячують в середньому 191 годин на рік волонтерства. Це час еквівалентно 578 000 робочих місць з повною зайнятістю.

В Ірландії волонтерів близько 33% дорослого населення, 72% з яких вважають, що добровольці роблять щось таке, що ніколи не може бути зроблено руками оплачуваних співробітників.
У Франції 19% дорослого населення хоча б раз в житті брали участь у волонтерських акціях, а 11% регулярно беруть участь в добровольчої роботі, віддаючи їй більше 20 годин на місяць.

Кожен третій німець виділяє більше 15 годин на місяць для допомоги в асоціаціях, проектах або групах взаємодопомоги.

У Південній Кореї в 2001 р майже чотири мільйони людей присвятили добровольчої діяльності більш 451 мільйона годин робочого часу. Економічна вартість волонтерства перевищує $ 2 млрд. на рік.
Четверта частина японців має досвід волонтерства. З них 48% впевнені, що добровольча  праця дуже корисна для особистого зростання і суспільства в цілому.

Шведи — чемпіони світу за кількістю добровільних товариств і об’єднань. В них бере участь половина дорослого населення країни. Більшість волонтерів працюють на спортивних і культурних заходах, зайняті збором коштів для менш розвинених країн, допомогою в реабілітації алкоголіків і наркоманів. Найбільшу групу шведських волонтерів складають жінки передпенсійного віку з вищою освітою. Їх улюблене заняття — соціальна робота недалеко від дому.

Щорічно волонтерству присвячують свій час більше 100 мільйонів чоловік дорослого населення планети. Близько 70% добровольців беруть участь у волонтерських програмах з метою отримати новий погляд на життя, людей, роботу.

 

Волонтерство – все, що потрібно знати

За даними UN Volunteers (підрозділ ООН, присвячений волонтерству та волонтерській діяльності), приблизно кожен сьомий землянин є волонтером – таких майже мільярд (970 млн, якщо бути точнішими). Їхня робота є еквівалентом 125 млн повноцінних робочих місць або $1,348 трлн – а це 2,4% світової економіки. Це дуже різні люди з різними професіями, статками, інтересами та цілями, але всі вони мають спільну цінність – небайдужість до того, що відбувається навколо.

В Україні близько 12% населення долучається до волонтерського руху, і ця цифра потроху зростає. Щоб волонтерство приносило користь і задоволення, воно не обов’язково має займати весь наявний час. Волонтерство – це знайти те, що відгукується особисто вам та вписується у ваше життя.

Як можна волонтерити?

Волонтерська діяльність може мати різні формати, часові рамки, цільову аудиторію тощо. Якщо ви хотіли б присвятити свій час волонтерству, але не знаєте, з чого почати – спитайте себе, чого саме хочете досягти?

Наприклад:

·         зробити щось корисне для свого міста/району;

·         познайомитись з крутими людьми;

·         спробувати щось нове;

·         провести вільний час з користю;

·         побачити інший спосіб життя та нові місця;

·         спробувати роботу, яку хочеться в перспективі зробити власною професією;

·         розвинути власні інтереси чи захоплення;

·         поділитися чимось, що добре вмієте.

·         Коли ви краще зрозумієте, до чого прагнете, варто визначитись із форматом волонтерства, який буде вам комфортним та цікавим. Допомагати можна безліччю способів:

·         1. Конкретними справами

·         Доглядати за твариною в притулку, допомагати на якомусь заході, прибрати ліс чи береги ріки, принести продуктів літній людині

2. Власними навичками та знаннями

Майже все, що ви вмієте, може стати комусь корисним. Ваше вправне володіння фотошопом, екселем, знання законів, вміння планувати заходи та проектувати будинки стане для когось безцінним. 

3. Навчанням та менторством

Наприклад, можна навчити випускників дитячих будинків готувати, молоду неурядову організацію подавати фінансові звіти, амбітний молодіжний проект писати грантову заявку, а людину, яка шукає варіанти підробітку – робити манікюр клієнтам. Або менторити людей, що мають мало досвіду, аналізувати їхні успіхи та невдачі, давати експертні поради. 

4. Збором коштів, ресурсів, поширенням інформації:

Можна збирати кришечки для виготовлення протезів, організувати благодійний ярмарок для збору коштів на важливу справу, розповсюджувати постери або інформацію в мережі тощо. До речі, важливо не просто робити перепост важливих дописів, а лайкати та коментувати оригінальні дописи. Це сприяє кращому рейтингу сторінки в соцмережах.

Добро для всіх

Важливо пам’ятати, що волонтерство – це взаємовигідна діяльність. Воно допомагає не тільки тим, на кого безпосередньо спрямоване, а й суспільству в цілому, і, звичайно ж, самому волонтеру. За результатами наукових досліджень, волонтерство має переваги для здоров’я. Люди, що займаються ним, часто мають довшу тривалість життя, нижчий рівень стресу, кращу роботу мозку тощо. 

І, звичайно ж, волонтерство допомагає розширити кругозір, коло спілкування. Бонус: воно може сприяти вашій кар’єрі, бо рекрутери з повагою ставляться до людей, які мають досвід волонтерства і вказують його в резюме.
Окрім того, волонтери беруть активну участь у розбудові громадянського суспільства, що робить окремі спільноти сильнішими – а отже, і всю країну.

Найголовніше – не ставити собі обмежень. Будь-яка допомога важлива, тому варто робити те, що ви можете і хочете саме зараз, не чекаючи кращого часу чи ідеальних можливостей.