Книжково-ілюстративна виставка "Об'єктивність і точність - запорука віри в міфи і казки Джозефа Редьярда Кіплінга" (155 років від дня народженя)

ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО РЕДЬЯРДА КІПЛІНҐА ТА ЙОГО ТВОРИ

Редьярд Кіплінґ був першим у світі англійцем, який отримав Нобелівську премію в галузі літератури в 1907 році. До речі, автор став і наймолодшим з удостоєних цієї премії. Його рекорд досі не побитий: Кіплінґу в момент нагородження було 42 роки.

Син Кіплінґа – Джон – загинув в бою на початку Першої світової війни. Після смерті сина письменник жив настільки усамітнено, що одного разу один із журналів оголосив про його смерть.

«Тільки що дізнався, що я мертвий, – написав у відповідь Кіплінґ – Будь ласка, не забудьте видалити мене зі списку ваших передплатників».

Письменник міг писати лише чорним чорнилом. З цього приводу є кілька думок. Хтось вважає, що тільки чорнило, виготовлені з чорного вулканічного скла, могли надихнути Кіплінґа на роботу. Хтось припускав, що крім чорного чорнила письменник не міг нічого розгледіти на папері через поганий зір.

В оригінальному творі «Книга Джунглів», Багіра – це персонаж чоловічої статі, а перекладачі змінили Багіру швидше за все, тому, що слово «пантера» – жіночого роду.

 

 Біблійна година "Миколаю, Миколаю, як на тебе я чекаю".

День Святого Миколая – одне з найрадісніших і найочікуваніших свят року.
Святий Миколай – чудотворець, благодійник, чарівник. У ніч на 19 грудня, в день його пам'яті, він розносить подарунки дітям, вітає із зимою, благословляє на добрі справи.

Микола жив у місті Патара, у Малій Азії. Народився він в 280 році в родині багатих і благочестивих батьків Феофана і Нонни. Дядько Миколи був єпископом патарським. Юнак зростала в любові і добрі, але його глибоко засмучувала навколишня бідність і убогість городян. Він, як міг, допомагав бідним сім'ям, дітям-сиротам. Щоб не принижувати людей милостинею, він ночами розносив їжу, одяг, ласощі і клав на порозі бідних будинків. Згодом люди дізналися про благодійника і вже відкрито йшли до нього зі своїми бідами і проблемами.

Ще в юному віці він став батьком для сиріт, милостивим подавцем для бідних, в біді – помічником, в горі – утішником. Микола залишив світське життя і віддався службі Господу. Продав після смерті батьків все добро, гроші роздав убогим і жебракам, а сам відправився паломником в Палестину. Повернувшись, став священиком в місті Міри, а згодом – єпископом.

Святий Миколай – образ, який асоціюється з високими людськими моральними цінностями, глибокою вірою в Бога і праведність існування на землі. Не гроші, а любов, порядність, доброчесність і благородство правлять світом. І один раз на рік, в чарівну грудневу ніч, у всіх у нас є можливість бути благодійниками заради власного задоволення і Божої милості. Завдяки доброму імені Святого Миколая кожен з нас може зробити щасливими стільки діток, позбавлених батьківської ласки. Та й до своїх дітей є можливість в цей день прийти з казкою і відзначити гарне навчання і слухняність.

 

Бібліографічний огляд "Закони держави - твої закони".

У 1948 році Генеральною Асамблеєю ООН  проголошено  Загальну декларацію прав людини.

Права людини в сучасному світі – це не просто актуальна тема для дискусій, це проблема, вирішення якої стоїть у центрі практичної діяльності міжнародного співтовариства. Людина, громадянин, індивід – має бути найважливішою цінністю будь-якого суспільства. Лише за такою формулою можливе його (суспільства) подальше процвітання та безтурботне співіснування із навколишнім світом. Права людини є загальними, невід'ємними, неподільними. Вони повинні бути гарантовані кожному незалежно від національної приналежності, релігії, статі, віку, здібностей. Закони правової держави повинні гарантувати громадянам ці невід'ємні права, які належать їм від народження. Права ці однакові для всіх і кожен громадянин повинен знати про свої права і вміти їх відстоювати.

 Патріотична година "Я хочу жити без війни в єдиній вільній Україні"

 Діалогове спілкування "Волонтери - воїни добра"

Хто такі волонтери?

Волонтер, або  доброволець, — це людина, яка за власним бажанням готова витратити свої сили, час і талант на користь суспільству або конкретній людині, не чекаючи винагороди. Сьогодні волонтерська діяльність знаходить все більше своїх прихильників. Сфери діяльності, в яких можна побачити безоплатну роботу добровольців, воістину численні і різноманітні: від допомоги тваринам і благоустрою території до просвітницьких бесід, благодійних концертів і екологічних акцій або участі в ліквідації наслідків стихійних лих. Приємно усвідомлювати, що наше суспільство ще зберігає в собі потенціал до добрих справ, спрямованим на творення.

Волонтер — на наш погляд — це, перш за все, співтворчість в загальній симфонії світу, це можливість займатися цікавою справою і отримувати досвід, це реалізація себе і можливість бути багатим. Адже, як сказав один мудрець, багатий — це не той, хто має багато грошей, а той — хто може чимось поділитися. Не важливо чим — навіть посмішкою або словом розуміння — і вже однією печаллю на землі стане менше.

Волонтер — це можливість забути про свої проблеми, і в той же час стати для когось потрібним. Волонтерський рух дозволяє реалізувати потребу в спілкуванні, знайти нові зв’язки, відчути свою корисність.

Хоча волонтер працює не заради грошей, він може отримувати будь-які матеріальні вигоди в тій чи іншій формі. Займаючись добровольчої діяльністю, люди можуть подорожувати за рахунок організації, отримувати цікаві книги і фільми, Інтернет-ресурс тощо…
Часто саме в волонтерському русі виявляються деякі здібності, наприклад, керівні або організаторські. Можна проявити себе в різних видах діяльності незалежно від віку або від уже наявної професії — журналістика, викладання, менеджмент або дизайн.

Для кожного в цьому слові свій сенс, але безсумнівно, що якщо робити добру справу від чистого серця, воно до тебе повернеться — це підтверджений багаторічний досвід.

Приходячи на вакансію волонтера, особливо не потрібно хвилюватися, що немає якихось знань або умінь. Зате під час діяльності ти отримуєш безцінний досвід, який може стати в нагоді тобі в роботі і в спілкуванні з людьми. Потрібно всього лише трохи — знайти вільний час у своєму графіку, діяльність, яка до душі, і відправлятися в незвіданий світ.

 Міжнародний день волонтерів

Усвідомлюючи величезну роль волонтерства, Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй в 1985 році запропонувала щорічно 5 грудня відзначати Міжнародний день волонтерів. ООН постійно закликає держави вживати заходів з метою підвищення обізнаності про важливий внесок служби добровольців, тим самим спонукаючи приєднуватися до волонтерської діяльності.

Волонтерська діяльність в різних країнах світу (За даними інтернету)

В Америці близько 60% жінок і 50% чоловіків займаються добровільної діяльністю, присвячуючи їй приблизно по 3,5 години в тиждень. У 2004 році, згідно з укладеними договорами 48,8% дорослого населення США присвячували добровільного праці в середньому 4,2 години на тиждень (крім своєї основної роботи).
Найчастіше вони працюють в сфері обслуговування, госпіталях, релігійних організаціях, навчальних закладах, НКО. Неможливо перелічити весь перелік корисних справ, які реалізують добровольці: навчають англійської мови іммігрантів, організовують різні гуртки, студії для дітей і т.д. Особливу популярність останнім часом набуло «віртуальне» волонтерство: створення та підтримка веб-сайтів, проведення он-лайн досліджень, надання технічної допомоги некомерційним організаціям.
Волонтери в США — люди різного віку і професій з різних сфер і шарів суспільства. У деяких сім’ях складаються цілі династії добровольців. Більшість опитаних волонтерів в США на питання, чому вони займаються волонтерством, відповідали, що це вносить різноманітність в їх життя, приносить задоволення. У США, як і в деяких інших країнах, робота в якості волонтера враховується при визначенні трудового стажу так само, як і оплачувана праця.
У Канаді в добровольчої діяльності зайнято близько третини жителів (27%), які присвячують в середньому 191 годин на рік волонтерства. Це час еквівалентно 578 000 робочих місць з повною зайнятістю.

В Ірландії волонтерів близько 33% дорослого населення, 72% з яких вважають, що добровольці роблять щось таке, що ніколи не може бути зроблено руками оплачуваних співробітників.
У Франції 19% дорослого населення хоча б раз в житті брали участь у волонтерських акціях, а 11% регулярно беруть участь в добровольчої роботі, віддаючи їй більше 20 годин на місяць.

Кожен третій німець виділяє більше 15 годин на місяць для допомоги в асоціаціях, проектах або групах взаємодопомоги.

У Південній Кореї в 2001 р майже чотири мільйони людей присвятили добровольчої діяльності більш 451 мільйона годин робочого часу. Економічна вартість волонтерства перевищує $ 2 млрд. на рік.
Четверта частина японців має досвід волонтерства. З них 48% впевнені, що добровольча  праця дуже корисна для особистого зростання і суспільства в цілому.

Шведи — чемпіони світу за кількістю добровільних товариств і об’єднань. В них бере участь половина дорослого населення країни. Більшість волонтерів працюють на спортивних і культурних заходах, зайняті збором коштів для менш розвинених країн, допомогою в реабілітації алкоголіків і наркоманів. Найбільшу групу шведських волонтерів складають жінки передпенсійного віку з вищою освітою. Їх улюблене заняття — соціальна робота недалеко від дому.

Щорічно волонтерству присвячують свій час більше 100 мільйонів чоловік дорослого населення планети. Близько 70% добровольців беруть участь у волонтерських програмах з метою отримати новий погляд на життя, людей, роботу.

 

Волонтерство – все, що потрібно знати

За даними UN Volunteers (підрозділ ООН, присвячений волонтерству та волонтерській діяльності), приблизно кожен сьомий землянин є волонтером – таких майже мільярд (970 млн, якщо бути точнішими). Їхня робота є еквівалентом 125 млн повноцінних робочих місць або $1,348 трлн – а це 2,4% світової економіки. Це дуже різні люди з різними професіями, статками, інтересами та цілями, але всі вони мають спільну цінність – небайдужість до того, що відбувається навколо.

В Україні близько 12% населення долучається до волонтерського руху, і ця цифра потроху зростає. Щоб волонтерство приносило користь і задоволення, воно не обов’язково має займати весь наявний час. Волонтерство – це знайти те, що відгукується особисто вам та вписується у ваше життя.

Як можна волонтерити?

Волонтерська діяльність може мати різні формати, часові рамки, цільову аудиторію тощо. Якщо ви хотіли б присвятити свій час волонтерству, але не знаєте, з чого почати – спитайте себе, чого саме хочете досягти?

Наприклад:

·         зробити щось корисне для свого міста/району;

·         познайомитись з крутими людьми;

·         спробувати щось нове;

·         провести вільний час з користю;

·         побачити інший спосіб життя та нові місця;

·         спробувати роботу, яку хочеться в перспективі зробити власною професією;

·         розвинути власні інтереси чи захоплення;

·         поділитися чимось, що добре вмієте.

·         Коли ви краще зрозумієте, до чого прагнете, варто визначитись із форматом волонтерства, який буде вам комфортним та цікавим. Допомагати можна безліччю способів:

·         1. Конкретними справами

·         Доглядати за твариною в притулку, допомагати на якомусь заході, прибрати ліс чи береги ріки, принести продуктів літній людині

2. Власними навичками та знаннями

Майже все, що ви вмієте, може стати комусь корисним. Ваше вправне володіння фотошопом, екселем, знання законів, вміння планувати заходи та проектувати будинки стане для когось безцінним. 

3. Навчанням та менторством

Наприклад, можна навчити випускників дитячих будинків готувати, молоду неурядову організацію подавати фінансові звіти, амбітний молодіжний проект писати грантову заявку, а людину, яка шукає варіанти підробітку – робити манікюр клієнтам. Або менторити людей, що мають мало досвіду, аналізувати їхні успіхи та невдачі, давати експертні поради. 

4. Збором коштів, ресурсів, поширенням інформації:

Можна збирати кришечки для виготовлення протезів, організувати благодійний ярмарок для збору коштів на важливу справу, розповсюджувати постери або інформацію в мережі тощо. До речі, важливо не просто робити перепост важливих дописів, а лайкати та коментувати оригінальні дописи. Це сприяє кращому рейтингу сторінки в соцмережах.

Добро для всіх

Важливо пам’ятати, що волонтерство – це взаємовигідна діяльність. Воно допомагає не тільки тим, на кого безпосередньо спрямоване, а й суспільству в цілому, і, звичайно ж, самому волонтеру. За результатами наукових досліджень, волонтерство має переваги для здоров’я. Люди, що займаються ним, часто мають довшу тривалість життя, нижчий рівень стресу, кращу роботу мозку тощо. 

І, звичайно ж, волонтерство допомагає розширити кругозір, коло спілкування. Бонус: воно може сприяти вашій кар’єрі, бо рекрутери з повагою ставляться до людей, які мають досвід волонтерства і вказують його в резюме.
Окрім того, волонтери беруть активну участь у розбудові громадянського суспільства, що робить окремі спільноти сильнішими – а отже, і всю країну.

Найголовніше – не ставити собі обмежень. Будь-яка допомога важлива, тому варто робити те, що ви можете і хочете саме зараз, не чекаючи кращого часу чи ідеальних можливостей.

 

 

Міжнародний день інвалідів

На жаль, наше життя не казка. Поряд з нами живуть люди, фізичні можливості яких обмежені. Вони погано чують або глухі, мають порушення мовлення або німі, погано бачать або сліпі. Є люди з обмеженими руховими можливостями або із затримкою розвитку.
Люди з обмеженими можливостями – це ті, хто з певних причин не може повноцінно забезпечувати себе, доглядати за собою. До цієї категорії належать діти, люди пенсійного віку та  інваліди.

З усіх категорій осіб, які потребують соціального захисту, на особливу увагу заслуговують інваліди. Інвалідність може бути вродженою і набутою в результаті травм, інфекцій, побічної дії ліків.
Проведення 3 грудня Міжнародного дня інвалідів направлено на звернення уваги до проблем інвалідів, захист їхньої гідності, прав і благополуччя. Суспільство повинно усвідомлювати переваги, які воно отримує від участі інвалідів в політичному, соціальному, економічному і культурному житті.
На сьогодні в Україні є понад два з половиною мільйона людей, які потребують належного ставлення до себе – вони хочуть жити повноцінним життям, вільно пересуватися, не відчувати дискримінації у працевлаштуванні, мати змогу брати участь у соціальному та культурному житті.
Відзначення Міжнародного дня інвалідів – справедлива шана суспільства та нагадування всім про обов'язок перед інвалідами, що потребують захисту та підтримки у цей непростий час. Інваліди – це не просто категорія людей. Це окремі життя, окремі трагедії, окремі людські надії на те, що все буде добре.
Переймаючись буденними проблемами, ми повинні замислитися над непростою долею людей з вадами здоров’я і не тільки 3 грудня, а й протягом усього року не забувати про те, що поруч із нами живуть інваліди, а вони потребують допомоги та уваги.
Увага держави та милосердя, толерантність кожного з нас допоможуть спростити життя людей з обмеженими можливостями.
Хочеться подякувати всім, хто опікується інвалідами. Адже надання їм щоденної підтримки й допомоги – реальний вияв милосердя, людяності та любові до ближнього.

 

Виставка персоналія "Марк Твен - один із засновників реалістичного напрямку в літературі США ХІХ століття"

5 цікавезних фактів про Марка Твена 

1.Марк Твен – це літературний псевдонім. Справжнє ім’я видатного американського письменника Семюел Ленгхорн Клеменс. Крім цього, у Твена також були псевдоніми Бродяга, Джош, Томас Джефферсон Снодграсс, Сержант Фатом і Епамінондас Адрастус Блаб.

2.Автор пояснював, що походження псевдоніму Марк Твен пов’язане з термінологією річкової навігації. У юності майбутній письменник працював на пароплаві, який курсував річкою Міссісіпі. Безпечна глибина для проходження судна дорівнювала двом морським сажням (3,7 метра). Дану цифру після вимірювання спеціальним приладом зазвичай вигукували як «by the mark twain», де twain – архаїчна форма числівника two.

3.Марк Твен дружив із одним з найзагадковіших людей свого часу – винахідником Ніколою Теслою. Письменник і сам запатентував кілька винаходів – саморегулюючі підтяжки і альбом для вирізок з клейкими сторінками.

4.А ще Твен обожнював кішок і ненавидів дітей (навіть хотів поставити пам’ятник царю Іроду). Одного разу він заявив: «Якби можна було схрестити людину з котом, людська порода від цього тільки виграла б, а от котяча – явно б погіршилася».

5.Твен був завзятим курцем (саме йому належить авторство фрази, яку відтепер приписують всім підряд: «Немає нічого простішого, ніж кинути палити Я то знаю, я проробляв це тисячу разів»). Він почав курити, будучи восьмирічним хлопцем, і до самої смерті викурював від 20 до 40 цигарок щодня. Сигари письменник обирав найбільш смердючі і завжди найдешевші.

Цікаві факти про Марк Твена: v Не закінчував початкової школи. Навчався самостійно. «Я ніколи не дозволяв школі заважати моїй освіті»; v Найбільш відомими захопленнями Марк Твена були гра в більярд (він часто грав на гроші) і куріння трубки. Гості Твена іноді говорили, що у кабінеті письменника бував такий густий тютюновий дим, що самого господаря майже неможливо було побачити; v Марк Твен був першим письменником, який друкував свої твори на друкарській машинці; v Він запатентував декілька своїх винаходів, серед яких: автоматично саморегулювальний жилет-ремінь, історична гра, спрямована на покращення пам’яті, і «самостійно наповнюваний» альбом, обов’язковою частиною якого були стрічки клею на сторінках для закріплення на них пам’ятних моментів; v Винайшов блокнот з відривними листочками; v До 1901 року він продав приблизно 57 різних типів альбомів, зібравши 50.000 долларів, що принесло йому більше доходів, ніж всі його книги разом; v У відповідь на помилковий некролог в “New York Journal” він промовив свою знамениту фразу: «Слухи про мою смерть дещо перебільшені». v На честь Марк Твена американці назвали кратер на Меркурії − 2362 Марк Твен; v За рік до смерті письменник сказав: «Я прийшов у 1835 році з Кометою Галлея, через рік вона знову прилетить, і я збираюся піти разом з нею». Так і сталось; v Твен був чудовим оратором. Здобувши визнання і популярність, він багато часу приділяв пошуку молодих літературних талантів і допомагав їм, використовуючи свій вплив і свою видавничу компанію; v На своїх лекціях письменник полюбляв дражнити публіку, розповідаючи не те, що було заявлено у темі, роблячи нелогічні, абсурдні висновки, і т.і.; v Після успіху книг про Тома Сойєра і Гека Фінна, його стали називати другою пам’яткою Америки (перша – Ніагарський водоспад); v Часто Твену писали листи, вказуючи адресу: «Америка, Марк Твену», і листи знаходили адресата; Спершу доля книги «Пригоди Тома Сойєра» складалася досить нелегко: у пресі з'явилося, окрім схвальних, чимало негативних відгуків. Літературні критики дорікали письменникові, що він виховує своїм романом дітей зовсім не так, як потребує педагогіка. Своїм твором він провокував їх на всілякі погані вчинки та витівки, недозволені з усіх точок зору виховання. Але це не завадило успіху книги. «Пригоди Тома Сойєра» перекладалися десятками мов і виходили друком у багатьох країнах світу; v У Марк Твена є буквальні збіги у поведінці з його героєм Геком Фінном. У кінці книги «Пригоди Тома Сойєра», Гек погоджується повернутися до вдови Дуглас за умови, що Том попросить її послабити пута виховання: «Скажи їй Том, що я буду курити лише потайки і лаятися тільки потайки, добре, Том. Якщо вона погодиться, я залишуся з нею, поки не згнию». Схожа розмова була у Марк Твена з дружиною одразу після весілля. І письменник дотримався обіцянки. Палити він виходив у сад, а лаявся у ванній кімнаті; v Письменник захоплювався наукою і науковими проблемами. Він товаришував з Ніколою Тесла, відомим винахідником. Багато часу проводив у його лабораторії. У своєму творі «Янкі з Коннектикуту при дворі короля Артура» Твен увів подорожі у часі. Завдяки цьому багато сучасних письменнику технологій виявились представленими в Англії часів короля Артура. Технічні подробиці, змальовані в романі, підтверджують обізнаність Твена у досягненнях сучасної йому науки; v Сила його творів була така велика, що місцевим політикам доводилось підтримувати ті закони, які схвалював Марк Твен. Вони боялись, що він стане їх висміювати у своїх творах; v Впевнений у силі свого слова, Твен якось брав участь в губернаторських виборах в одному з невеликих містечок. Він згадував про це так: «Ви знаєте, що роблять американці?... Безсоромне цькування, якому мене піддали ворожі партії, досягла найвищої точки: за чиєюсь намовою, під час передвиборчих зборів, дев’ять дітлахів усіх кольорів шкіри і у найрізноманітніших лахміттях видряпались на трибуну і, чіпляючись за мої ноги, стали кричати: «Батьку!». На щастя, Твен не став губернатором, інакше б світ втратив великого письменника; v Марк Твен був дуже впливовим журналістом на Заході Америки, але гострота його мови постійно збільшувала кількість його ворогів. У 1866 р. його одночасно визвали на дуель чотири людини. У цьому він перевершив самого Д’Артаньяна. На відміну від гасконця, Твен не став випробовувати долю і на дуелі не з’явився.

 

 Година історичної пам'яті "Болюча правда трагедії Голодомору".

Історія Голодомору: чому знищували українців

Голодомор - це геноцид української нації у 1932-1933 роках. Досконалий керівництвом Радянського Союзу з метою знищення українців, ліквідації українського опору режиму і спроб побудови самостійної, незалежної від Москви Української Держави. Щорічно, у четверту суботу листопада, в Україні і низці країн світу вшановують пам'ять жертв репресій - в цьому році 24-го листопада.

У 2006-му році Законом України "Про Голодомор 1932-1933 років в Україні" Голодомор визнаний геноцидом українського народу. Протягом 1932 - 1933-х років було вбито понад 7 мільйонів чоловік на території УРСР і 3 мільйони українців за її межами, в регіонах, які історично були заселені українцями: Кубань, Північний Кавказ, Нижнє Поволжя і в Казахстані.

30 грудня 1922 був утворений Союз Радянських Соціалістичних Республік, в який увійшла і Українська Соціалістична Радянська Республіка. Союзний договір передбачав повну рівноправність республік, однак Україна фактично керував Кремль.

З твердженням комуністичного режиму відбулися зміни в житті України, які торкнулися, перш за все, традиційного села. Радянська влада насаджувала українському народові нові звичаї, змушувала відмовитися від свого минулого, не давала тієї самостійності, яку обіцяла з самого початку.

Чому стався Голодомор

У 1928-му році керівництво СРСР оголосило курс на колективізацію , за рахунок об'єднання приватних селянських господарств в колективні господарства державної власності - в колгоспи.

На партійних зборах влітку 1930-го року керівник Компартії України Косіор заявив:

Селянин приймає нову тактику. Він відмовляється збирати урожай. Він хоче згноїти зерно, щоб задушити радянський уряд кістлявою рукою голоду. Але ворог прорахувався. Ми покажемо йому, що таке голод. Ваше завдання покінчити з куркульським саботажем урожаю. Ви повинні зібрати його до останньої зернини і відразу відправити на заготівельний пункт. Селяни не працюють. Вони розраховують на попередньо зібране зерно, яке вони заховали в ямах. Ми повинні змусити їх відкрити свої ями.

Політика радянського режиму викликала протести українського народу. Історики зафіксували близько 4-х тисяч масових виступів селян на початку 1930-х років проти колективізації, політики оподаткування, грабежу, терору і насильства органами влади.

Сталін, який вважав селянство основою національного руху, вдарила по українському селянству, як по носію української традиції, культури і мови. У 1932 році для України було встановлено нереальний до виконання план хлібозаготівель в 356 мільйонів пудів хліба .

Постановою ЦВК і РНК СРСР "Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації та зміцнення суспільної (соціалістичної) власності" все колгоспне майно прирівнювалося до державного та за його розкрадання було встановлено жорстоке покарання.

Кремлем були створені умови життя, розраховані на знищення частини української нації, шляхом повного вилучення всіх продуктів харчування. Постанова ЦК ВКП (б) і Раднаркому СРСР від 22 січня 1933 роки за підписами Сталіна і Молотова заблокувала українців в межах голодуючій території, заборонивши виїзд з УРСР і Кубані за хлібом.

Навесні 1933 го року смертність в Україні набула катастрофічних масштабів. Пік Голодомору припадає на червень місяць. Тоді щодоби мученицькою смертю вмирало 28 тисяч осіб, щогодини - 1 168 осіб, щохвилини - 20 осіб.

Питання кількості людських втрат України від Голодомору досі залишається відкритим. Більшість вчених відстоює число убитих більше 7 мільйонів чоловік в Української Соціалістичної Радянської Республіки і 3 мільйони українців в інших регіонах СРСР: на Кубані, в Центрально-Чорноземної області, Поволжі і Казахстані.

Акція "Запали свічку"

"Запали свічку" - загально-національно-міжнародна акція, яка проходить щорічно в День пам'яті жертв голодоморів, тобто в 4-ю суботу листопада (24-го листопада). Запаленою свічкою на вікні в цей день вшановують пам'ять жертв, які загинули в результаті голодоморів.

Засновано згідно з указом президента України Леоніда Кучми № 1310/98 від 26-го листопада 1998 року як "День пам'яті жертв голодоморів". Указом Кучми № 797/2004 від 15-го липня 2004 року встановлювалося назву "День пам'яті жертв голодоморів і політичних репресій". Указом президента Віктора Ющенка № 431/2007 від 15-го травня 2007 року називається "День пам'яті жертв голодоморів".

В Указі сказано:

На підтримку ініціативи громадських організацій, Міністерства культури і мистецтв України, Державного комітету України у справах релігій, Державного комітету телебачення і радіомовлення України постановляю: Установити в Україні День пам'яті жертв голодоморів, який відзначати щорічно в четверту суботу листопада.

У квітні 2010 року ПАРЄ прийняла постанову, в якому вітала рішення української влади встановити національний день пам'яті жертв голодоморів, і закликала владу інших постраждалих країн встановити аналогічну пам'ятну дату для вшанування жертв режиму.

Традиційно в 16.00 пам'ять загиблих під час геноциду українського народу шанують хвилиною мовчання та встановлюють запалену свічку на підвіконня як в Україні, так і в багатьох країнах світу. У багатьох містах і населених пунктах на головних площах в цей час теж запалюють свічки.

Країни, які визнали Голодомор в Україні геноцидом:

·         Австралія (2003/2008)

·         Ватикан (2001, 2003)

·         Грузія (2005)

·         Еквадор (2007)

·         Естонія (1993)

·         Канада (2003/2008)

·         Колумбія (2007)

·         Латвія (2008)

·         Литва (2005)

·         Мексика (2008)

·         Парагвай (2007)

·         Перу (2007)

·         Польща (2006)

·         Португалія (2017)

·         Угорщина (2003)

·         США (частково в 2018 році)

Сенат США 4-го жовтня 2018 го року одноголосним рішенням прийняв двопартійну резолюцію, в якій Голодомор 1932-1933 рр. визнається геноцидом українського народу.