Книжковий релакс

 Святкова вітальня "Щедрий вечір, добрий вечір".

Через тиждень по Різдві, 31 грудня, або 13 січня за новим стилем, відзначали українці Новий рік - Щедрий вечір (свято преподобної Меланії, або Меланки). Вважалося, що Меланка-Вода приходить на Щедрий вечір разом із Василем-Місяцем сповістити господарів про наступні торжества та справити гостини.

У цей день, за традицією, хлопці й дівчата знову ходили від хати до хати, щедруючи - бажаючи господарям щедрого вечора, доброго здоров’я та добробуту у новому році. Щедрування супроводжувалось магічними діями, музикою, танцями, пантомімою, обрядовими іграми з масками. Величальних обрядових новорічних пісень — щедрівок, співали окремо господарю, господині, хлопцю, дівчині, усій родині. Були щедрівки дитячі, жартівливі, пародійні. Щедрували також групами: «Меланка», «Василь» та «Ряджені».

Як і колядки, щедрівки беруть свій початок дуже давно, містять у собі біблійні сюжети та оспівують господаря і всю його родину. Та, на відміну від колядок, у щедрівках можемо побачити ластівок, жито, посіви – символи того, як Новий Рік зустрічається з весною. Адже, у цей час, коли закінчується зимове сонцестояння, народжується Молоде Сонце і день стає довшим.

   Як і колядки, щедрівки беруть свій початок дуже давно, містять у собі біблійні сюжети та оспівують господаря і всю його родину. Та, на відміну від колядок, у щедрівках зустрічаються птахи, жито, посіви — символи того, як Новий рік зустрічається з весною.

    Адже до 15 століття Новий рік на Русі святкувався в березні, і щедрівки виконували функції веснянок, тобто, розпочинали весняний цикл, тому в них і залишилися згадки про ластівок, зозуль, побажання хорошого врожаю та щедрого року.

·         Давні слов’яни пов’язували свій календарний рік з працею на землі, тому починався він навесні, адже саме тоді люди виходили в поле на роботи.

    Історично щедрування незначною мірою відчуло на собі вплив християнської церкви. Адже на відміну від Різдва і Хрещення, Щедрий вечір не мав важливого значення в релігійному календарі. Тому в щедрівках майже непомітно церковних мотивів. А от в колядках часто прославляли Христа.

    Крім того, на відміну від колядок, щедрівки, мають таку особливість — традиційний приспів: «Щедрий вечір, добрий вечір, добрим людям на здоров’я».

 

 Виставка -  персоналія "Джек Лондон : велич таланту й парадокси долі".

12 січня 2021 р. виповнюється 145 років від дня народження відомого американського письменника, популярного автора пригодницьких романів Джека Лондона. За 17 років своєї літературної діяльності він створив 20 романів, 3 п'єси і понад 200 оповідань. Його твори розповідають про щиру дружбу між тваринами і людьми, тягу до пригод і, звичайно ж, кохання. У своїх кращих книгах - «Мартін Іден», «Серця трьох», «Морський вовк», «Біле Ікло», «Поклик предків» - письменник зумів заглянути в глибину людської душі, показати людину в її величі і в її слабкості. Простота і ємність викладу, динамічність дії, природність діалогу завжди були сильними сторонами його обдарування.

Пропонуємо цікаві факти з життя знаменитого письменника.

 

Його справжнє ім'я - Джон Гріффіт Чейні. Мати майбутнього письменника викладала музику і пристрасно захоплювалася спіритизмом. Батька зовсім не радувала поява майбутньої  дитини. Він навіть довів вагітну жінку до нервового зриву і спроби застрелитися. Ще до народження дитини він покинув сім'ю і ніяких зв'язків зі своїм сином не підтримував.

Через рік після народження сина мати вийшла заміж за Джона Лондона - ветерана Громадянської війни, в якого вже були дві дочки. Хлопчика стали звати Джоном Лондоном, а в сімейному колі  - Джеком. Сім'я бідувала і часто кочувала з одного місця на інше: діти часто міняли школи і втрачали друзів. Можливо, саме тому вони згуртувалися і зберегли близькі стосунки все життя.

Постійна потреба в грошах примусила Джека почати працювати з ранніх років. Ще навчаючись у школі, він вранці і ввечері розносив газети, а по вихідних прибирав у парку пивні павільйони. Йому довелося кинути навчання в 14-річному віці і піти на консервну фабрику робітником. Через якийсь час він придбав стару шхуну, на якій нелегально почав ловити устриць в бухті Сан-Франциско. Пізніше він знайшов роботу в рибальському патрулі.

Майбутній письменник брав участь у поході безробітних до Вашингтону, був заарештований за бродяжництво, після чого місяць просидів у в'язниці. Під час поневірянь по дорогах він прийшов до висновку, що фізична праця не може забезпечити людині гідного існування, що цінується тільки праця інтелектуальна. У цей час у нього виникає бажання стати письменником. Самостійно підготувавшись, Джек успішно склав іспити до Каліфорнійського університету і провчився три семестри. Але через відсутність коштів змушений був кинути навчання.

Навесні 1897 р.  Джек Лондон піддався «золотій лихоманці» і поїхав на Аляску, де під час зимівлі захворів цингою. Через рік повернувся до Сан-Франциско, випробувавши на собі всі принади північної зими. Замість золота доля підказала письменнику сюжети для його майбутніх книг.

Серйозно займатися літературою він став у віці 23-х років: перші північні розповіді були опубліковані у 1899 р., а вже через рік була видана його перша книга - збірка оповідань «Син вовка».

Працездатність Джека Лондона була неймовірною: 15-17 годин літературної праці щодня! Тому й написано ним за свою не таку вже довгу письменницьку кар'єру майже 40 книг.

У 1900 р. письменник одружився на колишній нареченій свого загиблого друга. У них народилися дві дочки. Але вже через 2 роки Джек покохав іншу дівчину - Чарміан Кіттердж, яка змогла відбити його у першої дружини. Друге весілля письменника відбулася  у 1905 р.

За одну книгу Лондону платили гонорар до 50 тис. доларів, але грошей йому не вистачало постійно. Кажуть, що він став першим американським письменником, що заробив мільйон доларів. Але щастя через гроші до нього не прийшло. Настала настільки сильна криза, що Лондон став відчувати відразу до письменництва.

Останні роки письменника пройшли в глибокій творчій кризі. Підступила хвороба нирок, що супроводжувалася сильними болями, від них він рятувався морфієм. У ніч на 22 листопада 1916 р. трапився особливо сильний напад. Швидше за все, Лондон не розрахував дозу. Коли вранці 40-річного письменника знайшли, він вже вмирав ... Деякі дослідники вважають, що це передозування морфієм зовсім не було випадковим.

«Я зберігаю віру, благородство і велич людини, - писав Джек Лондон у статті «Що значить для мене життя». - Я вірю, що чистота і безкорисливість духу переможе пануючу нині всепоглинаючу жадібність». Твори Джека Лондона, стверджуючи цю віру, продовжують своє життя й сьогодні.

 Виставка - пам'ять "В.Симоненко - світлий талант, трагічна доля".

Василь Симоненко - поет-шестидесятник, який загинув від побиття у МВС

Симоненко Василь Андрійович народився 8 січня 1935 на Полтавщині. Український поет, журналіст-дисидент, помер у віці 28 років 13 грудня 1963 року в Черкасах після побиття співробітниками міліції. Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка.

Подвиг Василя Симоненка.

Літературні критики називають Василя Симоненка "поетом без каменю за душею". Україну Симоненко любив так само безоглядно, як і власну матір, яка для поета значила дуже багато. Синівську любов до Батьківщини виявляв поет відкрито, кажучи, що Батьківщина у нього одна, і в той час, коли він спілкується з Україною, повинні мовчати "усі Америки і Росії". Згідно думці деяких сучасників, саме за ці слова Країна Рад запалала ненавистю до Симоненка.

У пам'яті українців Симоненко залишається вічно молодим класиком, який закликав кожного цінувати власну унікальність і людську сутність. Звертають увагу літературознавці на те, що в тонкій сатирі Симоненка проявлялося його зневажливе ставлення до тих, хто не ніс у собі, як сам поет, любов до своєї землі, до України.

Вірші Василя Симоненка

Для української нації поет є одним з борців за культурний і національний суверенітет. Він повторював, що Україна - єдина у своєму роді, її треба берегти і любити.

На когорту шестидесятників покладалася воістину глобального масштабу місія - вони намагалися відродити у людях віру в людство, пояснити велику суть кожної людини, наявність в кожному з нас цілого Всесвіту. Симоненко за неповні 29 років з поставленим завданням впорався, без перебільшення, на "відмінно".

 

 Виставка - духовності "Мелодії Різдва"

Свято Різдва в Україні відзначають 7 січня — православні, греко-католики та деякі інші християни східного обряду за застарілим юліанським календарем, а 25 грудня — сповідники західного обряду (римо-католики) та протестантських церков за григоріанським календарем і східного обряду за новоюліанським календарем.

Початок святкового часу — здобування нового вогню, який запалюють на припічку 12-ма полінами, що їх заготовляли 12 днів, для 12 різних страв, які приготують на Святу вечерю. А започатковує Різдвяні свята дідух — символ-знак, який вносять до хати на Святий вечір,^[7] що є сигналом про початок святвечірньої обрядовості. Саме внесення дідуха до хати — суцільне розвинене обрядове дійство, позначене рядом театральних елементів.

Свята вечеря — центральна традиція у святвечір. Цього дня господині зазвичай готують дванадцять пісних страв, головною з яких є кутя. Традиційно в цей день не їли до сходу першої вечірньої зірки (Вифлеємської зірки, яка символізує появу на світ Ісуса), дітей трохи годували в обід. А ввечері всі члени родини у святковому одязі збиралися за столом зі стравами.^[8]

За традицією під час Святої вечері на покутті стоїть дідух — останній обжинковий сніп, у склад якого входять: овес, жито, пшениця, льон. Дідух перебуває у хаті протягом тижня: його присутність приносить в родину гарний настрій, затишок і святковість.

Свята вечеря розпочинається молитвою. На столі запалюють різдвяну свічку — пам'ять про душі предків. За святковий стіл засідає вся сім'я, у тому числі немовлята.^[9] Господар благословить вечерю:

«Дай, Боже, дочекати всім у здоров’ї до другого року»

пробує кутю, хрестить і підкидає до стелі. Якщо прилипає хоч трішки — на врожайний рік. Якщо в хаті хтось помер, то і для нього кладуть ложку.

Спочатку їдять кутю, а потім решту страв (у деяких регіонах кутею завершують святу вечерю). По вечері колядують.^[9]

На Різдво Христове люди йдуть на святкове богослужіння до церкви. Зазвичай літургія починається вночі.

Різдвяні колядницькі ватаги споряджали переважно хлопці. Вони заздалегідь вибирали ватага, себто керівника, «міхоношу», «козу», «пастуха з пугою» тощо. «Козу» зодягали у вивернутий вовною назовні кожух, прилаштовували солом'яні роги, хвіст і дзвіночок на шию; в інших регіонах були свої відмінності, зокрема ватагу супроводжували «циган», «лікар», «жид», «смерть з косою» тощо. Проте обов'язковим атрибутом мала бути рухома зірка, яку постійно носив ватаг («Береза»).

Заходячи на подвір'я, колядники просили дозволу і, коли господар згоджувався, починали виставу з віншувальних пісень-колядок та жартівливих сценок. У поетичних текстах оспівувались господар, господиня та їхні діти, зичили їм щастя і здоров'я, а в господарстві, щоб були статки і щедрий приплід. Якщо в родині були діти, які довго не говорили, то їм давали напитися води з ритуального дзвіночка. Це мало допомогти «оживити дзвінкий голос». Жінки, аби в них росли великі коноплі, ненароком обливали «міхоношу» водою. Якщо в оселі була дівчина, то вона обдаровувала кожного колядника яблуками та горіхами.

 Святкова хвилина "Новий рік кроркує по планеті..."

2021 рік буде роком Білого Металевого Бика. Китайці вірять, що тварина передає свої відмітні ознаки року, в який вона править. Знак гороскопу Бик володіє такими якостями, як рішучість, твердість, традиційність і працьовитість. Стихія Металу наділяє його залізною волею, а білий колір - упевненістю в собі.

Наступний рік обіцяє бути спокійним, він пройде в роботі над собою. Бик любить чесних, відповідальність і працьовитих людей. Це впевнений в собі і спокійний знак, він не любить активність і зміни.

Перша половина року буде продуктивною, в цей час рекомендується приділити увагу своїй кар'єрі. У другій половині 2021 року займіться своїм здоров'ям і бережіть нерви - це час стресів.

 Книжково-ілюстративна виставка "Об'єктивність і точність - запорука віри в міфи і казки Джозефа Редьярда Кіплінга" (155 років від дня народженя)

ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО РЕДЬЯРДА КІПЛІНҐА ТА ЙОГО ТВОРИ

Редьярд Кіплінґ був першим у світі англійцем, який отримав Нобелівську премію в галузі літератури в 1907 році. До речі, автор став і наймолодшим з удостоєних цієї премії. Його рекорд досі не побитий: Кіплінґу в момент нагородження було 42 роки.

Син Кіплінґа – Джон – загинув в бою на початку Першої світової війни. Після смерті сина письменник жив настільки усамітнено, що одного разу один із журналів оголосив про його смерть.

«Тільки що дізнався, що я мертвий, – написав у відповідь Кіплінґ – Будь ласка, не забудьте видалити мене зі списку ваших передплатників».

Письменник міг писати лише чорним чорнилом. З цього приводу є кілька думок. Хтось вважає, що тільки чорнило, виготовлені з чорного вулканічного скла, могли надихнути Кіплінґа на роботу. Хтось припускав, що крім чорного чорнила письменник не міг нічого розгледіти на папері через поганий зір.

В оригінальному творі «Книга Джунглів», Багіра – це персонаж чоловічої статі, а перекладачі змінили Багіру швидше за все, тому, що слово «пантера» – жіночого роду.